Connect with us

Колумніст | Аналітика, блоги та новини України

ОРДЛО проситься в Україну. Москва більше не хоче годувати

Блоги

ОРДЛО проситься в Україну. Москва більше не хоче годувати

Віктор Медведчук вчора несподівано «порадував» новиною про те, що Донецьк і Луганськ згодні повернутися до складу України на правах автономії. Більш того, навіть Москва не заперечує проти такого сценарію. Ура? Здійснилося? Або ми маємо справу з маніпуляцією?

Я для простоти відразу переведу з дипломатичної на просту і зрозумілу мову, добре? Москва заявила, що більше не хоче фінансувати так звані народні республіки. Але і втрачати контроль над ними не збирається. Значить, на думку Кремля, так званим республікам потрібна «широка автономія», тобто за фактом російський контроль, але тепер уже повністю за український рахунок. Погодьтеся, є відчуття, що нас збираються десь «кинути». Причому не заморочуючись занадто складною схемою. І впихнути нам ОРДЛО на російських же умовах ще до парламентських виборів. Грубувата схема, ні грама витонченості.

Вигоди російської сторони очевидні. Прямі переговори Києва з невизнаними владою Донецька і Луганська автоматично дають можливість наполягати на тезі, що ніякої російської агресії немає. Є громадянська війна і ось під патронатом Москви Київ і Донбас ведуть переговори про закінчення цієї самої війни. Так що санкції зовсім зайві і треба їх терміново скасовувати. Потужне лобі в ЄС (представлене в першу чергу німецьким бізнесом) над цим активно працює і такий козир їм би дуже знадобився. Друге — зберігаючи фактичний контроль над ОРДЛО, РФ знімає зі свого бюджету тягар фінансування цього непорозуміння. І навіть краще — звалює цю задачу на українську економіку, яка і без того переживає не найкращі часи. Сепаратистам при посадах і бойовикам взагалі все одно — звідки гроші. Служити будуть тим же кураторам, амністія — приємний бонус. Залишилося зрозуміти, що виграє від такого «компромісу» Україна?

Відповідь проста — від такого плану Україна не виграє нічого. Тільки втрачає. Ми отримуємо потужний російський анклав на Сході, але на куди більш комфортних для них умовах — після амністії, з автономією і правом обирати своїх делегатів у Верховну Раду. Вони, до речі, хотіли ще прикордонний режим з РФ (прозорий кордон замість візового режиму і стіни) і право вето на зовнішньополітичні рішення Верховної Ради. Так, і все це свято життя пограбованого і розореного росіянами регіону буде за наш рахунок. А це мільярди, які доведеться у когось забрати. Бойовикам пенсії платити будемо? Пільги, як ветеранам АТО? Ну, вони ж брали участь, нехай і на іншій стороні. Пораненим в боях з українською армією інвалідність і пенсію, як військовим?

Мені здається, театр абсурду виходить. У чому сенс цього цирку для України? Повернення територій? Але повернення територій це дещо ширше поняття, ніж формальне визнання Пушиліна Денис Володимирович, що Донецька автономія це Україна. Реальний контроль це не тільки український прапор над ОДА, це політичний контроль. Без всяких московських анклавів як п’ятої колони, сором’язливо званих «автономіями». Без всяких переваг одних регіонів над іншими — дуже заразливий буває поганий приклад. І амністовані бойовики в якості «народної міліції» не потрібні нам від слова «зовсім». І пенсії бойовикам і чиновникам окупаційних адміністрацій українці платити не будуть.

Так що подарунок шикарний, але немає. Приходьте пізніше, ми не поспішаємо, а ось Москву починає притискати. Все нормально — рано чи пізно ціна окупації стане для них непідйомною, тоді й обговоримо. А поки, щоб не нудьгувати, подумайте про те, що Крим теж потрібно повернути Україні. Навіщо нам розділяти на різні стадії переговорів окуповані РФ українські території? І суму компенсації за збиток від агресії потрібно обговорити буде. Відразу, а не потім.

Кирило Сазонов

Коментувати

Підписуйся

Свіже

Популярне

To Top